Любити рідну мову і поезію вчимося у Рильського

“Ох, слово ж ти моє, нероджене дитя, мій болю дорогий, моя блаженна муко! ” – під такою назвою проведено літературний вечір у Попільнянській гімназії №1. Організували його працівники центральної районної бібліотеки напередодні славного ювілею нашого земляка, вшанування якого проходить в Україні першого місяця весни. Мета літературного вечора – поглибити знання про життєвий і творчий шлях М.Т.Рильського, виховувати любов до поезії, естетичний смак, повагу до загальнолюдських цінностей. Учні 8 – 9 класів мали можливість ознайомитись із книжково – ілюстративною виставкою – портретом “Лицар поезії й доброти”, на якій були представлені видання творів Рильського та документи, що висвітлюють його життєвий і творчий шлях. Гарними словами про Максима Рильського розпочали свято ведучі бібліотекарі Людмила Ткачук та Олена Квачук. Запрошена на вечір старший науковий співробітник літературно – меморіального музею – садиби родини Рильських у Романівці Лариса Панчук провела віртуальну екскурсію залами музею. Своєю розповіддю дала можливість поринути в бібліографічні факти про щасливі і трагічні миті життя видатного українського поета. Перегляд відеофільму “Невідоме з історії” про особисте життя та кохання Рильського не залишив нікого байдужим. Незважаючи на складні перипетії долі, Максим Рильський мав колосальний творчий, науковий і моральний авторитет, розуміння й любов народу. Для нинішніх поколінь він - поет мудрець, глибокий філософ, неперевершений перекладач, тонкий лірик.

У пам’яті нащадків Максим Рильський залишиться людиною, яка у важкі часи обстоювала і захищала українську культуру, її самобутність, зробивши вагомий внесок у її розвиток.

Щедрий, рідкісної краси талант

Так влучно і досить промовисто сказав О.Гончар про Андрія Самійловича Малишка – геніального українського поета-пісняра, письменника, перекладача, літературна критика. А й справді, це поет-лірик від Бога. Його голос то ніжний, то схвильований, як перші слова кохання, повний сил і пристрасті, неможливо сплутати з іншими. Навіть серед видатних талантів, яких дала українська поезія світові у ХХІ ст., постать А.Малишка відрізняється глибокою поетичною самобутністю, власним світобаченням. А ще – пісенністю своєї лірики. В творчому доробку А.Малишка близько 40 поетичних збірок і понад 100 пісень. Пісенна спадщина надзвичайно багатогранна: в ній оспівується любов, жива краса рідного краю, мають місце філософські узагальнення та глибокі роздуми над людською долею.

         Підтримали вислів О.Гончара і працівники районної бібліотеки, обравши його темою для організованої ж ними для старшокласників Попільнянської гімназії №1 музично-поетичної акварелі. Захід вже вкотре зібрав у актовій залі гімназії творчий тандем – бібліотекарів, працівників гімназії та її вихованців, працівників музичної школи, щоб у овіяній теплим словом і музикою атмосфері відзначити 100-річний ювілей від дня народження славетного поета А.Малишка, який Україна святкувала 14 листопада.

         У залі панувала тиша, в якій сплелися слово, музика, пісня... Ведучі заходу, бібліотекарі О.М. Омельянчук та Т.І. Джось, під супровід ліричної мелодії та відеослайдів, відтворених працівником читального залу А.О. Іванюком, натхненно провели старшокласників по життєвій і яскравій творчій стежині Малишка, розповівши про його дитинство, перше і зріле кохання, повагу і любов до матері, вчителя, співпрацю з творчими особистостями, і зокрема з композитором Платоном Майбородою, що писав музику до малишкових поезій.

         Власне, все, що хвилювало душу поета, знайшло відображення у його нетлінній поезії, якою мали змогу насолодитися старшокласники. З особливою виразністю, полонивши серця присутніх, та під безпосереднім керівництвом вчителя української мови і літератури та класного керівника 11-А класу М.М. Омельчук, їх прочитали Леся Баланенко, Настя Белянцева, Жанна Грама, Катя Журахівська, Ігор Колесник, Анна Левківська та Люда Можарівська.

Багато віршів майстра поетичного слова стали нині відомими піснями, давно вже перейшовши до статусу «народних». По праву такими є «Вчителько моя», «Пісня про рушник», «Моя стежина», які й стали музичним обрамленням заходу. Незабутнє враження справили на глядацьку аудиторію ці неповторні пісні, виконані гімназистами – учнями музичної школи – Анною Старинською, Русланою Гуменюк та викладачем музичної грамоти А.Т. Москаленко. Акомпонувала їм на фортепіано викладач музичної школи Н.А. Гуменюк.

         Привернула також до себе увагу оформлена працівниками бібліотеки виставка-портрет, що кликала перегорнути сторінки із життя і творчості митця.

         В залі звучали оплески, коли линула поезія і музика...їх гармонійне звучання допомогло доторкнутися до мелодійних, трепетних струн Малишкового таланту. З надією сподіваємося, що вірші та пісні поета завжди будуть чарувати слухачів своєю неповторною красою та знаходити стежину до душ юних читачів.

Мистецтво, що випромінює світло

Епоха Відродження була чи не найпліднішим періодом в історії мистецтва й подарувала світу цілу плеяду геніїв, які досягли справжніх висот художньої творчості. Це Леонардо да Вінчі, Мікеланджело й Рафаель, які в очах сучасників перевершували всіх своєю майстерністю; можливо, саме з тієї пори в мистецтві стали бачити велике покликаня художника, а не просте замовлення на гроші. Про геніїв потрібно знати, ними потрібно пишатися, їх потрібно наслідувати... Саме про одного з них - постать Леонардо да Вінчі, був проведений у Попільнянській школі №2, працівниками районної бібліотеки   мистецький вернісаж "Мистецтво, що випромінює світло..." з нагоди 560-річчя з дня народження видатного генія. Відчути дух епохи, в яку він жив і творив, допоміг  на святі відеоролик, який узагальнено пролив світло на загадковість і таємничість геніального таланту Леонардо да Вінчі.

Леонардо був на стільки великий, що сучасні шукачі невідомого оголосили його прибульцем з майбутного. Хто знає... Його роботи ставали зрозумілі лише через кілька сотень років, а багато, як важають експерти, належить зрозуміти лише нашим нащадкам. Найбільшу цікавість для сучасників і для нас становить його знаменита "Мона Ліза" - таємнича і загадкова водночас. Це підтвердив ще один відеоролик, в якому розповідалося, як працював Леонардо над своїм шедевром, і яку таємничу силу приписують картині її дослідники.

Побували на святі музики...

«Хто починає розуміти музику, той зрозуміє і людську душу». Саме так свого часу сказав Микола Лисенко – видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, громадський діяч, етнограф, основоположник української класичної музики. Власне, цими словами і розпочався літературно-музичний вечір, проведений працівниками районної бібліотеки та музичної школи для старшокласників Попільнянської школи №2 з нагоди святкування 170-ї річниці від дня народження славетного композитора, яка припала на 22 березня.

Ведучі вечора

         Ведучі вечора О.М.Омельянчук та О.Б.Квачук своєю розповіддю перенесли учнів у дитинство Лисенка, пройшлися життєвими перехрестями його таланту. Працівники бібліотеки подали не просто штрихи до біографії музиканта, а здійснили спробу подивитися на генія української музики з позицій сьогодення. Так, школярі дізналися, як формувався талант композитора, який прославив українську націю, вивівши її на арену світової музичної слави; озброїлися цікавими і маловідомими фактами про творчу, викладацьку і громадську діяльність, радощі та смутки, друзів, соратників Миколи Віталійовича.

Про музичне становлення М.Лисенка і, зокрема, його подальшу діяльність на ниві української музики, «розповів» відеоролик «Сила тяжіння Миколи Лисенка».

Ведучі перегорнули і краєзнавчу сторінку вечора, адже постать Лисенка яскраво пов’язана з Романівкою, яка виколисала поета М.Рильського. Власне, рід Рильського має неабияке відношення до самобутнього композитора. Доказом стало те, що Рильський у своїх мистецтвознавчих статтях відгукувався, як сам він казав, про «возлюбленика муз і грацій» та про його перебування на романівській землі. Композитора манили романівські краєвиди і його улюблене «Чудово!» є свідченням тому. М.Лисенко гостював у батька Рильського – Тадея Розеславовича у с.Романівці і записував з ним пісні, а потім і сам Максим, будучи вже студентом, проживав деякий час на квартирі композитора у Києві.

Линув світлий образ Лисенка із чуттєвої поезії, яку мовою самого Рильського прочитала, полонивши серця присутніх, п’ятикласниця Аліна Кухарчук.

Грає  Н.А.Гуменюк

     Незабутнє враження на учнівську аудиторію справила музична палітра заходу. У чарівний світ музики школярів перенесли своїм майстерним виконанням та звучанням досвідчені професіонали – викладач музичної школи Н.А.Гуменюк та керівник фольклорного колективу районного будинку культури І.О.Федоришина. До кожної ноти дослухалися учні, коли, торкаючись клавіш фортепіано, грала музичний твір «Елегія» М.Лисенка Наталія Анатоліївна, а коли до звучання фортепіано долучився щирий спів Ірини Федоришиної, яка виконала романс на слова Лесі Українки, то все це разом воєдино створило піднесений настрій у слухачів.

         Завершенням заходу став перегляд відеоролику із записом гімну Української православної церкви «Боже Великий, Єдиний!» на вірші О.Кониського, музику до яких написав М.Лисенко.

Біля книжкової  виставки 

Із багатогранною особистістю Лисенка також кликала ознайомитись і виставка «Світ Лисенкового таланту», оформлена бібліотекарями.

         З надією сподіваємось, що віночок із щирого слова, відеосюжетів,музики, поезії, сплетений учасниками заходу, надовго залишиться в пам’яті школярів.

Читач в районній бібліотеці