Писанка – це неповторне багатство.
Його треба берегти, як безцінний скарб.
Нам слід пишатися ним перед усім світом
О. Довженко
У житті кожного християнина Великдень – свято особливо шановане та величне. Ми святкуємо його з відкритою душею і чистим серцем, глибокою надією на перемогу добра.
А одним з елементів обрядової традиції найдорожчого з свят є писанка, популярність якої зростає з кожним роком. З сивої давнини бере свій початок писанкарство.
Про писанку існує багато легенд. Одна з них говорить про те, що доля світу залежить від того, скільки писанок пишуть люди на землі щороку. Доки пишуться писанки, світ буде існувати, а коли не стануть їх писати, тоді зло у вигляді диявола звільниться із своїх пут і знищить увесь світ.
На пам’ять про це пишуть в Україні писанки. А на Великдень дарують їх рідним і друзям і шанують як великі скарби. Напередодні Великодня бібліотекар Попільнянської бібліотеки-філії Дзіневська Людмила Іванівна разом з вчителями та учнями Попільнянської школи провели майстер-клас з виготовлення писанки. Учні із особливим задоволенням прослухали цікаву розповідь про історію писанки та чим вона відрізняється від крашанок, дряпанки, крапанок , а також ознайомили із технікою виконання цього прекрасного виробу.З давніх-давен батьки дарували писанки дітям, дівчата – хлопцям, господині – дорогим гостям. Народ вірив у те, що людина, яка потримала в руках писанку (або її виготовила своїми руками), ніколи не зможе чинити зла.
Процес виготовлення писанки досить складний, потребує особливого терпіння і вміння. Тому під час роботи над писанкою в класі панувала тиша. Незвичайно для учнів тримання писачка в руках. Але затамувавши подих, писачок ніби сам виводить із воску геометричні і рослинні орнаменти. Далі яйця фарбують. Послідовність кольорів визначають окремо для кожного випадку, але завжди за принципом «від найсвітлішого – до найтемнішого».
Нарешті робота завершена. Тож котися, писанко, у світ людям на добро, на щастя, на долю!
Процес виготовлення писанки досить складний, потребує особливого терпіння і вміння. Тому під час роботи над писанкою в класі панувала тиша. Незвичайно для учнів тримання писачка в руках. Але затамувавши подих, писачок ніби сам виводить із воску геометричні і рослинні орнаменти. Далі яйця фарбують. Послідовність кольорів визначають окремо для кожного випадку, але завжди за принципом «від найсвітлішого – до найтемнішого».
Нарешті робота завершена. Тож котися, писанко, у світ людям на добро, на щастя, на долю!