четверг, 22 марта 2012 г.

Світлий вогник душі бібліотекаря

"Живе бібліотека у селі,
А з нею - добрі люди, їхні вчинки.
Свята любов до отчої землі,-

Не лише та, що в книзі на картинках.
...Що Хліб і Книга на однім столі
Як Щастя і Добро повинні жити...

Талант - це той стан душі, коли хочеться творити добро, нести його до людей і дарувати. І не обов"язково бути художником чи поетом, а просто відданим бібліотекарем, таким як Ільїна Людмила Іванівна із Великолісівецької сільської бібліотеки. Бібліотека в неї немов картинка, розфарбована казковими героями, портретами письменників.І все це диво зробила сама Людмила Іванівна, адже вона не тільки бібліотекар, а й талановитий художник. Маючи глибокі знання, педагогічну освіту, Людмила Іванівна перебуває в епіцентрі сьогодення, завжди допомогає читачам. Вона створює пізнавальний світ для своїх читачів, а вони їй вдячні за допомогу та добре слово. Читацькі потреби і запити постійно змінюються, стають складнішими, але бібліотекар кожного уважно вислухає підбере найпотрібнішу літературу, дасть пораду. Вона - скромна, чуйна, освічена жінка. ЇЇ життєве кредо - завжди покладатись на власний розум, руки. Вона вважає, що кожен повинен жити з чистою совістю і робити добро, тоді й оточуючим буде коло тебе затишно. Цікаво проходять в бібліотеці літературні свята, вікторини, бесіди, конкурси, запроваджуються в роботу нові нетрадиційні методи роботи з читачами. Так, це дійсно захоплюючий світ книги. І хто потрапить до нього, буде приходити до бібліотеки ще і ще.
Краєзнавчий куточок бібліотеки








Книжковий фонд бібліотеки






                     

среда, 7 марта 2012 г.

Зі святом весни!


Я – жінка! Ви чуєте, люди, я свічка,
Запалена Господом на Віки.
Неправда, що я – ребро чоловіче.
Цю казку придумали чоловіки.

Я – жінка. Я – річка бурхлива й неспинна,
Що в повінь зриває верхи берегів.
Хто каже, що я підкорятись повинна?
Це ще одна вигадка чоловіків.
Я – жінка. Природою створена пісня,
Яку чоловік заспівать не зумів.
Я – мрія і спогад. Майбутнє й колишнє.
Я – щось незбагнене для чоловіків.
Я – жінка. Я вільна, як думка одвічна.
На думку не можна кайдани надіть.
Це ти мене в рабство продав, чоловіче!
І грішна я стала з твоєї вини.
Та я- лише жінка. Я прагну кохання
І все пробачаю тобі наперед.
З твоєї криниці я – крапля остання.
Для вуст твоїх згірклих я – липовий мед.
Я – жінка. Я враз перекинусь на зілля
І гоїти рани візьмуся тобі.
Я – непередбачена, незрозуміла,
Я плачу від щастя, сміюся в журбі.
Я жінка. Я, дійсно, слабка половина.
Нехай переможцям лаврові вінки!
Історію творять, звичайно, мужчини.
Але лише так, як захочуть жінки.